Coping with Grief
We would like to offer our sincere support to anyone coping with grief. Enter your email below for our complimentary daily grief messages. Messages run for up to one year and you can stop at any time. Your email will not be used for any other purpose.
Петро Васильович Жуковський народився 27 липня 1934 року в с.Шпиколоси Золочівського району Львівської у сім’ї віруючих батьків Жуковського Василя Дмитровича і Вікторії Яківної. Був другою дитиною в сім’ї. Мав старшого брата Анатолія і молодших братів Михайла, Зеновія і Богдана. Також мав дві сестри, але вони померли ще в дитячому віці. У 1941 році пішов у перший клас місцевої сільської школи і цей рік припав на початок війни Радянського Союзу з Гітлерівською Німеччиною. Нелегке життя почалося для всіх людей того часу і для сім’ї Жуковських, зокрема. Тяжко довелося працювати і дорослим, і дітям на своїй землі, заробляючи на хліб щоденний. Але після закінчення війни життя не стало кращим, бо у Західну Україну прийшла вже Радянщина, стали засновувати колгоспи, забирати у селян знаряддя, худобу і примушувати їх працювати там за мізерну плату. Але дякувати Богу, сімя Жуковських була членами місцевої церкви ХВЄ і там знаходила розраду і благословіння для свого повсякденного життя. Діти відвідували церкву разом з батьками, а вечорами кожного дня збиралися з молоддю для ревних молитов про духовне хрещення. Молодий Петро теж був учасником тих молитовних зібрань і на одному із них був хрещений Святим Духом, за що слава Богу! Після успішного закінчення сільської школи, він намагався поступати до середніх учбових закладів м.Львова, але так, як не був комсомольцем, двері до таких закладів були для нього закриті, як і для інших дітей із сімей віруючих-протестантів в атеїстичному Радянському Союзі. В 1952 році сталася трагедія в сім’ї Жуковських – трагічно загинув батько і мама залишилася вдовою з 5-ма синами.Але Господь не залишив їх, так як вони всі свої долі віддали в Божі руки. Петро постійно відвідував богослужіння і в 1953 році у 19-річному віці прийняв Святе Водне Хрещення по вірі і став членом Шпиколоської Церкви ХВЄ.
В 1956 році, після закінчення шоферських курсів, він отримав роботу слюсаря в автобазі м.Червонограда, а згодом, керівництво, зауваживши його знання своєї справи і здібності до роботи,назначило Петра бригадиром автослюсарів. Через 2 роки, в 1958 році, керівництво бази відправило його і ще двох співпрацівників на навчання у Вінницький облавтоучкомбінат для освоєння професії автомеханіків. Проживаючи рік у Вінниці, Петро знайшов там християнську церкву і активно влився у життя їхньої молодді. В 1959 році після закінчення навчання він повернувся назад в Червоноград і почав працювати автомеханіком по ремонту агрегатів (до автомобілів) і обслуговуванню автомобілів. Цього ж року, 24 жовтня, він одружується з молодою віруючою сестрою Мандзюк Софією Григорівною з церкви с.Пониковиця, Бродівського р-ну, куди він часто їздив з молоддю на служіння. Свою молоду дружину Петро привозить в Червоноград і разом вони живуть там до 1970 року, згодом отримавши квартиру у селищі Гірник біля Червонограда. Весь цей час сім’я відвідує церкву ХВЄ у м.Соснівка. В Червонограді у них народжуються троє старших дітей Оля, Олег і Ігор. У 1970 році сім’я вирішила перебратися ближче до обласного центру і купила присадибну ділянку у с.Сокільники на краю м.Львова. Побудувавши хату, вони переїхали туди жити. Петро і Софія стають членами Львівської церкви ХВЄ, де пастором був Роман Білас. Будучи хорошим спеціалістом, Петро легко знаходить роботу автомеханіка в автобусному парку на вул.Городничій. В 1975 році в сім’ї народжується наймолодша донечка Оксана. Петро завжди дуже любив співати і по деякому часі у Львівській церкві став членом дугого церковного хоpу, а згодом його обрали старостою хору. Цю позицію він займав аж до виїзду в США. В січні 1992 року Петро Васильович разом з дружиною і дочкою Оксаною емігрували до США на постійне міце проживання. Першою їхньою зупинкою було м.Сакраменто, штат Каліфорнія,де проживали сестра дружини Ольга Була зі сім’єю і тесть Григорій Мандзюк. А в серпні цього ж року Петро, Софія і дочка Оксана переїхали в м.Сіетл, штат Вашингтон, який нагадував їм рідну Львіщину і де вже утворилася церква з колишніх львів’ян. Вони відразу стають членами церкви «Благодать» у м.Рентон. Не знаючи англійської мови, Петро Васильович відразу йде на роботу, щоби мати за що утримувати сім’ю. У різних компаніях він пропрацював ще 20 років в Америці. У церкві «Благодать» теж довго співав ще у хорі, славлячи Бога тим даром, який Він йому дав. Улюбленою його піснею була пісня «Моя мета далеко за рікою», яку він дуже любив співати і слухати. Петро Васильович прожив нелегке, але гарне довге життя. Міг би прожити ще і більше, бо мав багато енергії, але в грудні 2019 року невиліковна недуга здоліла його тіло і прохворівши півтора року, 31 травня 2021 року у сні о 3 годині ночі перестало битися серце Петра Васильовича Жуковського, брата, чоловіка, батька, дідуся і прадідуся. Він був завжди привітним, радісним, усміхненим,позитивним. Мав приємне слово для кожного, з ким йому доводилося спілкуватися. Таким його згадують друзі і рідні. Залишив у смутку дружину, 4-х дітей,10 внуків і 6 правнуків. Світла і добра пам’ять про нього залишиться на цій землі. До зустрічі в небесах!
To send flowers to the family or plant a tree in memory of Petr Zhukovskiy, please visit our floral store.